Люблю...коли в тиші приходиш..
Знайомий..теплий подих...
Затишно..ніжно..
І нікого навпроти..
Дивно..
Бог...Хто Ти?..
Які Твої Очі?..
Їх погляд знайомий
Пронизує серце
До болю...щоночі...
Прекрасні...невтомні...
Невже вони зорі?...
Вирують красою..
Як хвилі у морі...
Неначе легкий блюз..
Слухати люблю...
Твої слова...
Спокійно...тихо..
Як ранішня роса...
То раптом яскравим вихром....
Чи мягким снігом...
Застеляє ніжно..
Їх краса...
А Руки...які Твої Руки?..
Чому пригортають почуття мої грубі?...
Можливо, вони...звуки....
Пісні..
Ніби шелест листя...
Осіннього лісу....
Як небо пригортає гори...
Так Ти мене тримаєш у Своїх Долонях...
Дотиком неповторним...завжди зі мною поряд...
Кожного ранку..
З любовю..всю Землю..
Ніби вкриваєш небесним сонетом....
Без втоми...Щоденний..
ТИ.....чому даруєш нам небо?..
Знаєш, іноді я зовсім непевний...
Що Ти...Неосяжний...Безмежний....
В наших грубих серцях..
Маєш настільки...велику потребу..
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
